Процеси відмирання, завмирання - на що вони впливають?
Сприяння комфорту нашим тілам і почуттям?
Завдяки чому можливо тремтіти чи завмирати?
Можливо - це кохання чи ілюзія?
А може прострації показують нам те чого ми хочемо побачити найбільш за все?
Думки, з якою силою потрібно думати так щоб відчути подих і втамування своїх бажань..?
Страх завжди визначався, як небажана ілюзія відображень.
Почуття, як рифми бархатних слів, які можуть звучати тільки у вустах коханої людини.
Чи можливо оживите те що любиш, чи можливо зустрітись після смерті?
Коли кохаєш, серце тремтить, а розум ясний, почуття співають, а що настає після кінця і власне кінець може бути початком?
Як же хочеться жити непреривно і купатись в знаннях часу і гуляти по безмежному просторі, як це зробити?
Ритм, тільки ритм може бути благословенний у просторах часу, адже ритм нашого серця - це час відведений нам самим.
Чи можливо найти цей ритм і налаштувати, думаю що так.
В безмежності є гладка структура, як і в людських ритмах, скористаючись ними, можливо - все.
Багато думок, багато слів, як і людей, не пеперахувати щільності людських сердець але що буде, якщо зупинити ритм в один момент, страх, паніка і смерть чи можливість навчитись новому.
Не побоюсь сказати:
ритм - це одна секунда, одна секунда в останній момент, це ключ для налаштування ритму серця?
Можливо достатньо цією секунди для безмежної структури людських ритмів?
Пошуки відповідей на маніпуляції розуму, чи являється людський розум воістину людський, чи існують рамки де він може виходити за їх межі?
Унісон сердець, який ніхто не бачить і мало хто відчуває, які вони там, як потрапити в унісон?
Невже вони бувають різні? Цікаво...
Оживити, себе чи серце?
Хтось каже, що ми єдині, а хтось - безмежні.
Триматись рамок дозволеного це правильний вибір?
Чи є можливість їх порушити і потрапити в унісон або безмежність?
Два вибори, а який зробиш ти?