Поема-стиснена форма
Господу Ісусу Христу
присвячується
1
Тут ми беремося за руки
і в небо дивимось
хай чує звуки —
й зрухи звуків
немов плодів
що напоїлись зірно...
й виблискують в росі —
надмірно!!
За нами йде обрив —
і море,
й ще гори. І
пласкі дахи.
І чайки.
Й дні,
що плачуть у піски.
2
Висадившись, коричневії,
в океані
на білеє слово...
не матимете
сторони
Європейці думають
що всі — такі, як вони
сусіди вважають — що всі
мають буть такі, як вони
американці не думають
зафарбовують —
що світ — це вони
а я і Космос — дай дзвони
дай горло!
дай горло — дзвону
дзвонить!!
Хто пробудиться
тих привітаємо
хто не пробудиться
сам себе хай ховає
Я — горло-язик
я родився в дзвонові!
жовто-чорні
мулати
попко́рни
біло-червоні —
білі з червоними —
сиплються...
Я язик в слові світла
слову світла лиш упокорений!!
так родився — у дзвонові!!
Хто пробудиться
тих привітаємо
хто не пробудиться
сам себе поховає!
За нами лиш обрив —
і море.
Й ще гори. І пласкі дахи.
І чайки.
Й дні, що плачуть
у піски.
3
Слову світла лиш упокорений —
я родився —
у дзвонові!!
білі й червоні —
сиплються...
Не прийняти отрут з довжини
не прийнять їх отрут —
з далини!
Хочете Господеві співвини??
Що кажете!
Знезараження!!
Чи Він вас ізблює?
Та дзвін вас ізблює!! —
з знезараженням!
із знезараженням! —
бо дзвін — чистий
я чищу
й немає моєї вини...
4
Любов — не наситити.
Голод любові —
він ненаситний
видно, що Бог ловить...
Любов
прийняла
і я не випав
вниз
крізь масштабні
клітини сита...
Видно — питиме з мене
Любов ось це літо
я — мов випадковий
та от вниз —
менші як ніби,
чи — ситі...
Мабуть, Богу лиш треба
чисте світлеє слово.
Слово ненаситне...
30.07.2016,
Київ
