Коли на серці у жінок весна,
То серце б’ється, як лелечий клекіт.
Сміється жінка – жінка не сумна
І мрії відлітають в край далекий.
В ній розквітає навесні тепло,
Вуста гарячі мають смак медунки.
Такого навіть влітку не було,
Хмільні в жінок весною поцілунки.
В той час, як вітер проліском дзвенить,
А жайвір жінці крила пропонує.
Вона весною птахою летить,
Жінка тоді і поглядом чарує.
Як перші роси піднімуть траву,
Легкі тумани з жайвором полинуть.
Зробить тоненьку жіночка брову
Всі, хто це бачить, біля неї гинуть.
Весна і жінка – жінка і весна,
Сплелися разом у єдине ціле.
Такою й взимку сниться нам вона,
Бутон тендітний – щастя нерозквітле.
