Час є ота невидима стіна
Що давно вже поміж нами стала.
За нею радість і печаль сумна.
Невидима, але міцніша сталі
Вона здалека й тягнеться у далі.
Вона – далека пелена туману,
Ти душу не вводи свою в оману,
Нехай вона не плаче за минущим
Не вернеться воно вином цілющим.
Вже радості минущі не чекай,
Стіна та вічна – швидше привикай.
2018р.
Дякую Ганно
