Двадцять перша поема
1
Є твоя справа з Богом! —
І немає нікого!!
зразу ж станеш
чеснішим чесніших! —
Крила Божі взялись,
понад ровом несуть —
Мов нізвідки взялись білі вірші…
Отака!
А яка? — суть ривка…
А… взялася Ріка…
Зара’ б чаю.
Гірне з дольним
породичаю —
Поможіть!
Рве живіт!
хочу чаю.
Де покинув ти води? —
Драхми
кинув
Бог
білі —
жадана свобода!!
Де тут чаю найдеш —
все туманом під хмарами?
Де тут нас родичають??
Слово к Богу — і півслова від Бога:
от і все, що тримає.
І нема тут нікого, на грані:
теплі — м’яко сидять
на тумані в туманах.
З Ким ти в справу ввійшов? —
От надійся на Нього.
І немає нічого —
Батько! —
люблячи,
Сам розпинає.
Це — справа з Богом!
2
Це не мислі, діброви-дубрави,
То до серця добра:
Є апостола право:
Іде від Петра.
Якщо в Божому слові
Град стоїть —
він встоїть
Й в драговинні грунтовім:
Трима
Мати і діти Її.
Не рознесуть на гривах,
Не покажуть, що гра;
Так не скинуть з обриву,
Хто гряде від Петра.
Серцем прямо від серця
Хто верта, той пита:
І Ріка враз прозветься —
Те в Петра — що в Христа.
І часу відірветься
метушлива мура,
Й більше не зазіхнеться:
Це є право Петра.
3
Хто надію господарську має,
Тим є серцем прямий і простий:
Нам Петра в прямоті надихає
Тільки Дух Святий.
Серцем Божим Петро відбирає —
Кому вгору к Престолу іти.
Серцем дух ввік спокійно зітхає:
Правим є для мети…
Кому Духа простого вселяти —
Сам Петро підбира.
Від болота — ступні
Вогнем лляті,
То є справа Петра.
Кого хоче ув славу Огню перевести
Петро —
простота є секрет.
Можна серцем Христовим словесником звестись,
Хто є з Духу і серця Поет.
Що тут світ не зіграв би!! —
Хід лиш — серце добра;
Є апостольське право:
Іде із прямого, мов батько, Петра!!
Слава святій простоті Твоїй, Христе!
2001
