Далекі очі,ласкаві очі,
Весняні очі барвінкові
В ніч-казку диво-сон начудували:
Немов летіли дикі гуси по весні,
Тонким мереживом чарівну пісню ткали.
І біле пір'ячко на землю кидали мені.
З собою кликали
У світле синє небо:
-Візьми наше пір'ячко,
Будуть тобі крилоньки...
Хотіла з ними я у небо полетіти.
Але на цій землі твої ласкаві очі,
Твої кохані очі барвінкові.
Вони мене у небо не пустили...
Прокинулась.
А білий-білий ранок
У вікна бився,
Мов гуси-лебеді
Із того диво-сну.
І знов на мене здалека дивились
Далекі очі,холодні очі,
Твої байдужі очі барвінкові.
Вони мене у небо не пустили...
Дуже гарно 
