Край поля де початок є ромашок,
Де вітер крізь листву говорить,
Де починається імперія мурашок
Там сонце дивні краски творить.
І там ростуть танцюючі дерева,
Де творять п’єсу з власної тіні.
Глядач один, і це є королева,
Її усмішка наче сонце в сні.
Вона цвіте, танцює разом з вітром,
Вона цілує подихом листву,
Вона ласкає сливи разом з світлом.
Душа співає пісеньку нову:
«Цей запах трав, ці сливи наче небо,
Вони немов все море у перлині,
Вони немов говорять всі до тебе -
Що виросли навмисно для людини.»
