На дворі дощі так лєют, мов хмара ввірвала
Хоч човен бери в селі- якась Божа кара.
Свєта літні сі минули, чекаєм Пречисту,
Вісіля народ справляє, зварював начисто.
Кума наші, си невістку до хати приймили,
Так сі любліт молодята - а би добре жили.
Празник зайшов у село на самого Спаса -
Ладєт люди всі гостину і кумасі наша.
Так невістков заправляє - мете як мітлою,
А та бідна коло п'єца стоїт з кочергою.
Хліб виймає, калачі, мєсо та кобаси,
А кум з сином в літній кухни самогонку квасит.
Кума наші - господині, мєса намолола,
Листі спарила з капусти, в кухню впхала дрова.
І невістці доручила голубці скрутити,
Так ми потім повідала, а би юш не жити.
- Наробило голубців аж по самі вінці,
Тілько пластиром чогось заліпило кінці.
Заліпило ізолєнтов, як електрик дроти,
Як тепер туто варити тай пхати до рота.
Закипіло то в каструли, стало сі топити,
Ізолєнта сі розплила, не треба мастити.
Зачали кума ту лєнту з голубців здиймати -
Шляк го трафит, зачали сі голубці ламати.
А смороду було тілько... пожарна летіла,
Всі з дороги сі розбігли - так нагло свистіла.
Пахло гумов по подвірю, по селі, по хаті,
А невістку з переляку знайшли у загаті.
Так сі трєсла, побіліла, клацала зубами
І юш дуже сі просила, жи хоче до мами.
Цілий тиждень їм ходила страхи відливати,
Аби ікавка пропала, вилізла з загати.
А зубами, ще до нині, так моцно гараче,
Як той бузько на стерни, як жабу зобаче.
Кум сховав всю ізолєнту, як "обріз" під стріхов,
Всьо село сі збігло нагло, вмирало зо сміху.
То навчіть сі, молодиці, голубці крутити,
Аби знали, як то файно в невістках ходити.
Браво Лесю.
Тема гарна, а ще сам діалект, це особлива насолода. Не читав а смакував як цукерку.
Це те багатство мови, яке чужинцю не зрозуміть
і не повторити.
