Стара-старесенька хатина,
Біленька, з вікнами очиць,
Стоїть собі, мов сиротина,
Про щось тихесенько мовчить.
На тин схилилось трохи суму, -
Не ті літа, уже не ті…
Живуть постійно в моїх думах
Картини вічні і святі.
Вузька дорога, вся у ямах,
Веде до хати від села.
Щоранку нею моя мама
З водицею відро несла .
Сміялись верби тихо-ніжно,
Вмивали личко у воді,
Нової днини ранню пісню ,
Співала ластівка в гнізді.
Світило сонце переливом,
Хмаринки танцювали вальс.
У тім краю така щаслива
Як більш ніде я не була.
Прадавній ліс шепотів казку ,
Поля сріблились від роси,
Там дідусева тиха ласка
Літала понад неба синь.
В краю цім я повік дитина,
Хоч скільки літ летіло повз -
Душа ціла ще і коліна,
Тут рідні всі мої разом…
Безцінна дідуся наука,
Бабусі ткані рушники…
Ще не прокралася розлука, -
Цю мить вкарбую на віки...
Стара-старесенька хатина,
Біленька, з вікнами очиць,
Стоїть собі, мов сиротина,
Про щось тихесенько мовчить…
14-18.07.2018
Руслана Ставнічук (с)
