Авторська пісня
Ми до вокзалу мовчки йдем,
І нам мигтять зірки,
Сумні голівки хризантем
Ти тулиш до щоки.
Неначе ікла злого пса,
Нам шкіриться війна,
Стирчать тонкі уламки скла
З розбитого вікна.
Ось я ввійшов в військовий стрій
І невпізнанним став,
А погляд полохливий твій
Усе мене шукав…
І кимось втиснутий в вагон,
Я витер піт з чола,
Хтось впав з розпуки на перон -
Та це не ти була.
Ти цілувала ніжний квіт
Тих запашних квіток,
Неначе в них сховався світ
І ніжності ковток.
Мені пеклО від самоти
І я стискав берет,
Де під підкладку вшила ти
Маленький свій портрет!
