Горам як дітям
дають імена,
Земля – їх колиска,
їх мати – вона.
А вітер нестримний –
є батько хрещений,
він лине між ними
немовби шалений…
О, гори, давайте
знайомитись з вами,
дозвольте по тілу
пройтися ногами.
Відчути всі чари
гірських панорам,
й вернутись в рівнину,
В міський шум і гам.
Низькі і високі,
пологі й стрімкі –
окраса планети,
вас люблю, дорогі.
І хто на вершині
хоч раз побував,
захоче ізнову,
що би там не казав.
