«…Коса Береніки,
Тут-таки, - я заплітав її,
Я розплітав,
Я сплітаю її, розплітаю.
Я сплітаю…»
(Пауль Целан)
Коли мені бракувало зашморгу
Для нірвани солодкої,
Я зробив його з коси Береніки:
Як приємно тою косою вдушитися,
Зависнути на тій косі,
Сунувши в неї шию,
Між Землею і Небом,
Між солов’ями і рибами,
Між мовчанням і зорями.
І то байка, що до коси
Причеплений якір,
І Береніка русалкою
Зображає човна-бригантину:
Тільки не дерев’яну
І не вітрильну,
А бригантину плоті.
Береніко! Твоє корабель-тіло
Може виявитись плахою,
А може – тропічним островом
Між Раком і Козерогом,
Островом, що поріс гевеями та мандрагорами
Беладоннами та орхідеями,
А може виявитись кипарисовим пустищем –
Тихим, безвітряним,
Де приємно спочивати у затінку.
А я все плету її косу нескінченну,
Плету-заплітаю
Не помічаючи,
Що вона кольору порожнечі.
Астрономічні теми... Вічні таємниці небес - чекають і ще довго будуть чекати на своїх керманичів-відкривачів... Поки що лише закинуті на орбіту телескопи бачать так далеко, що дух захоплює від тих кольорових фантастичних знімків... До того ж я по професії вчитель фізики і астрономії, то ця тема мені близька, пане Маклехе. Дуже радий новій зустрічі з Вами, друже. А я у осені в полоні... На все краще.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не тільки астрономічні. Це більше метафора.... Дякую за відгук!
А я у осені в полоні... На все краще.
Не тільки астрономічні. Це більше метафора.... 
