У світі невидимих снів.
У світі відвертих думок.
У світі несправжніх кольорів,
Жила дівчина, що не читала казок.
Вона посміхалась світанку,
Вдихала аромат кави.
Щаслива була з самого ранку,
А серце зігрівали різні забави.
Вона ніколи не читала казок…
Вона створювала їх сама.
Із тисячі ідей і думок
Вибирала найкращі слова.
Її уява не знала ніяких меж,
А доброта її не мала кордонів.
Думки викладала серед мереж,
Не чикала вона поклонів.
У своїх казках творила щастя.
Кохання плекала у них не дарма.
Вбивала в них все зло и нещастя,
Вона вибрала цей шлях сама.
Добро у світ несла в словах,
Плекаючи його в своїх казках.
Ніжність була в зелених очах
І не було страху в її думках.
Створювала сильних духом,
Як принців, так і принцес.
І все йшло шаленим рухом
У її власному світі чудес.
Не зламна сама була,
Сміялась в обличчя страху.
Для всіх у світі цім жила
І серце не знало краху.
Творила вона шедеври,
Що дивували усіх читачів.
Творила цікаві маневри
І рятувала життя королів.
Створювала різноманітні світи,
Що розмаїттям своїм дивували.
Дорога до них йшла через мости,
Котрі всіх красою чарували.
Хотіла вона змінити світ.
Через свої казки добро несла.
І навіть, через багато літ
Надію в серці своїм зберегла.
У світі невидимих снів.
У світі німих думок.
У світі безлічі кольорів,
Жила дівчина, що не читала казок.
