Малюють всі по-своєму життя.
Для себе кожен барви вибирає.
Таких картин однакових нема,
Бо різні, кожна, почуття вбирає.
Хтось вибирає різнобарвні фарби,
Сюжет незвичний, ракурс непростий.
І не важливо чи виходить гарно,
Бо це для нього дивовижний твір.
А дехто вибирає для картини,
Не фарби, темно-сірий олівець.
Усі штрихи здаються не простими,
Не вийшло щось, ну певно це кінець.
Бувають й такі, що і не хочуть,
Свою картину чимось заповняти,
І думають, що хтось прийде й охоче,
Почне його картину малювати.
Ми різні всі і різні в нас картини.
Потрібно їх уважно берегти.
І добавляти ярке, щось, не сіре,
Бо ця картина- це життя, це ти!
гарна філософська річ, Ірино! 
