Щорік ішов Великдень на село
З яйцем червоним, з білолицим сиром.
І стежку, що у рінні жовто-сірім,
Світання лугом пристрасно вело.
Блищало сонце, оживало тло.
Свячене пахло злагодою, миром.
І всім дитячим оченятам щирим
Смачного досить на столі було.
Сіяння йшло, надія воскресала.
З душі втікали недовіра, тьма.
Співцям для прославлянь пісень хватало.
Мандрівці снився сон про далечіні.
І вечір припізнився жартома.
Ішли по небу предки, наче тіні.
Рыгор Барадулін
Палыновыя санеты: Санет 10
Прыходзіла Вялічка на сяло
З чырвоным яйкам, з белатварым сырам.
І сцежку, паднядзеленую жвірам,
Світанне лугам за руку вяло.
Іграла сонца, ажывала тло.
Свянцонка пахла злагадаю, змірам.
І ўсім малечым вачанятам шчырым
Прысмакаў досыць на стале было.
Расло святло, надзея ўваскрасала.
З душы ўцякалі недавер і змрок.
І песняў валачобнікам хапала.
І сніўся падарожжу сон далёкі.
І адвячорак позніўся знарок.
Ішлі па небе продкі, як аблокі.
