Тихо... Між кленів безлистих
тулиться морок вечірній.
Місяць холодний і чистий
виплив у небі безмірнім.
Стишений співом метілі,
день погасився неждано,
синьою робиться білість
далей чужих і незнаних.
Сумно... набридло проміння
заходів ясних зимових.
Хочеться так переміни,
вихор пригод мати знову.
Хочеться літніх полуднів,
пристрасті й золота ниви,
дзвону джмелів-перегудів,
смілих, гарячих поривів...
Де ж там!
Між кленів безлистих
день погасився зимовий.
Місяць холодний і чистий
виплив у небі ліловім...
Натальля Арсеньнева
Ціша
Ціха... Між клёнаў бязьлістых
туліцца змрок надвячорны.
Месяц сьцюдзёны і чысты
выплыў у небе прасторным.
Сьцішаны сьпевам мяцеліц,
дзень дапаліўся вятраны,
сінімі робяцца белі
даляў чужых і нязнаных.
Сумна... дадзела праменнасьць
зыркіх зімовых заходаў.
Хочацца нейкай адмены,
неперажытых прыгодаў.
Хочацца летніх палудняў,
палкасьці й золата ніваў,
звону чмялёў – перагудаў,
сьмелых, гарачых парываў...
Дзе ж там!
Між клёнаў бязьлістых
дзень дапаліўся зімовы.
Месяц сьцюдзёны і чысты
выплыў у небе ліловым...
