Моє терпіння, мій кривавий біль –
Що значать перед муками народу,
Де стогін безнадійний стогін родить,
А сльози очі всім гризуть, як сіль!
Хоч дух мій лине в небо без зусиль,
Поклони б’є на тверді небозводу –
Який маленький подих то свободи...
Мій крик в молитві світу – крик безсиль!
Я вірю в те, що я ніщо в бутті, –
Інакше думать не дає сумління,
Але чому не прийде розуміння,
Що із терпіння вже нема путі,
Що так велике у моїм житті,
Як у мільйонів зібране терпіння!
Янка Купала
Маё цярпенне
Маё цярпенне, мой крывавы боль –
Што значаць перад мукамі мільёнаў,
Дзе безнадзейны стогны родзяць стогны,
А слёзы грызуць вочы ўсім, як соль!
Хоць дух мой ўзносіцца пад неба столь, –
Як галавой аб мур, там б'е паклоны.
Але як мал мой гэты ўздых шалёны...
Мой крык перад малітвай свету – ноль!
І веру я, што я нішто ў быцці –
Іначай думаць не дае сумленне, –
Аднак чаму ж здаецца мне нязменне,
Што меж майму цярпенню не знайсці,
Што так вяліка мне яно ў жыцці,
Як міліёнаў разам ўсіх цярпенне!
Супер!
