Саші
На узліссі тепер твій дім,
Між трьома віковими соснами.
Я сказати прийшла: ходім!
Хай все буде в нас, як тоді, -
В хмарні днини і в золоті…
Тільки відповідь – безголосна.
Знову кличу: явись хоча б!
Промайни під оцими соснами!..
Ти мовчиш. І вони мовчать,
Добавляють в мою печаль
Серед літа жалю морозного.
Під гілками вітрець пробіг,
А тебе виглядаю марно…
За сльозами світ потьмянів.
Ти колись дарував мені
Сім ромашок
До болю гарних.
А тепер я ношу тобі
Незабудочки голубі.
Теж – до болю…
Та тільки парні.
щиро 
