і розкіш, і підвал - то все чиясь уява,
тож уявіть, який переполох, коли обман розкрито,
вважав, що блискотить, а то темрява,
І світло все втекло крізь часу сито ...
У того Майстра не житло, підвал,
В його фантазії згубилася реальність,
Що з тих окремих несподіваних похвал,
Його не сприймуть лесть і мстива стадність.
Його обійм ціна? … хіба вони за гріш?
Його слова як лезо найгостріше,
А може в піч усе … достатньо протиріч,
Навіщо голосно: що сильно, це тихіше …
А бути з ним …. тюрма, без розкоші й вина,
Чи ресторанного життя миліше
Оця фантазії й кохання простота?
Ти не кричи … ти говори тихіше …
Що з тих обійм, що з тих відвертих мрій,
Він просить сам: іди, це не для тебе.
А їй чомусь так хочеться самій,
Обрала цей підвал сама для себе …
І раптом цей підвал як цілий світ,
Десь посередині між раєм і землею,
І гості вже стоять біля воріт
З такою ж самою предивною душею …
..........
ось там в кутку ви думаєте книжка,
якісь листки, може цілий роман,
любов прокралась в світ химер і зиску,
а там вже думали, що одягла саван ...
навіть у світі темряви лихої,
навіть у світі тупості і зла,
вона в підвалі з розпачу людського
все лишнє зняла, зовсім роздягла ...
А всередині там була людина,
якій вона себе подарувала,
якій вона себе мов подарунок
на двох долонях простягла ....не знаю чи виною то чи ні, то кожен сам вирішує в собі,
буває хтось вирішує любити, буває хтось живе собі у сні ....
А так часом буває в житті... Заради кохання з ним і в куріні ладна прожити з розкритою душею,самій не стати вже своєю... В вир почуттів їй все одно де бути,лиш поруч ,щоб до себе пригорнути...А чи в багатстві, чи в злидоті...Виною все роки ті молоді...
Вона зажди була для нього Раєм,
А Він для неї - безліччю світів...
Здавалось, що палаці, не в підвалі
Народжувалось диво почуттів…
Жотогарячий колір для впізнання
Підвальний холод і нужда - для пізнання
Що обере Вона? І чи буде́ зізнання
в коханні на віки? Таке бува?
Лиш політавши в просторі і часі,
Відчувши ще й безмежності буття
Вони уже навіки будуть разом
Без Маргарити Майстра вже нема
Без Майстра й Маргарити теж нема…
ось там в кутку ви думаєте книжка,
якісь листки, може цілий роман,
любов прокралась в світ химер і зиску,
а там вже думали, що одягла саван ...
навіть у світі темряви лихої,
навіть у світі тупості і зла,
вона в підвалі з розпачу людського
все лишнє зняла, зовсім роздягла ...
А всередині там була людина,
якій вона себе подарувала,
якій вона себе мов подарунок
на двох долонях простягла .... Дякую
і розкіш, і підвал то все чиясь уява,
тож уявіть, який переполох, коли обман розкрито,
вважав, що блискотить, а то темрява,
І світло все втекло крізь часу сито ...