Сиділи хлопці у корчмі.
Знайшовся привід "вжити".
З початку самого вони
за зустріч стали пити.
Яскраві відчуття були
і все було чудово.
Наступну чарку підняли
друзяки за здоров'я.
Коли до третьої дійшли,
то саме дощ пішов.
І знов друзяки підняли
по третій. За любов.
А потім, скільки їх було,
ніхто не рахував.
Лилося річкою бухло
і швидко час минав.
Прощались друзі й кожен з них
додому почвалав.
Одному вдома жіна зло
сказала - "Алконавте!
Ніхто не випив все бухло.
То й ви, напевне, збавте.
Немає хліба на столі,
нема в коморі сала.
Кохання тоне у бухлі!
Та що ж тобі все мало?
Та доки ж пити ти будеш
і приповзати синім?
І відчаю немає меж!
А винен хто? Ти винен!
І не торкайся, відійди!
Іди, де був, тварино!
Тобі бухло замість води!
Забув, що є дитина! "
І так вона тим допекла
п'янюгу чоловіка,
що піднялась його рука.
Рука важка й велика.
І довго бив, і не спинявсь.
Не стало чутно й звуку.
Пішов до крана, умивавсь,
обмив від крові руки.
Заповз у постіль і заснув,
і ніч доспав до ранку.
Що було ввечері - забув.
Лежав, чекав сніданку.
Але на кухні тиша з тиш.
Холодна й неласкава.
Не цюка по дощечці ніж,
не пахне звідти кава...
Проспавсь. Дивується усе,
Що так жона сачкує.
Що каву в постіль не несе
і мужа не частує.
Зібрався з силами Іван,
піднявся із дивану.
Через маленький коридор
хотів потрапить в ванну.
І крок за кроком він ступав
у коридор із зали.
Перечепивсь за щось і впав.
Лиш матюки лунали.
Що клята жінка до ладу
не приведе оселю.
От, хай-но я її знайду!
І скручу їй і змелю!
Зіперсь на руку, роззирнувсь,
за що перечепився.
І раптом, мало не схибнувсь.
Дивився і дивився.
Лежала Галочка його
з відкритими очима.
Довкола крові натекло...
В кутку побачив сина.
Малий ні слова, ані сліз.
Лиш зблід весь і стиснувся.
Іван сполохався, відліз
й від спогаду вжахнувся.
Згадав, що вчора з ним було,
і як текло за комір
лихою річкою бухло,
і як прийшов додому.
Й яка була Галинка зла,
текли у неї сльози.
Як докоряла, як кляла,
не чуючи загрози.
А потім все згадав Іван.
Як бив все знов і знову.
Як пив гіркеньку із горла
за щастя й за любов...
Така любов. Лиха і зла.
Як від горілки в хаті
не сохне борода в козла
й смердить ним у кімнаті.
А скажеш щось - отримаєш
й по голові, і в плечі.
І сліз немало вилиєш
в "любовній" колотнечі.
Ще як обійдеться слізьми,
вважай, що пощастило.
Як залишатися людьми
комусь не стало сили.
А вже, як дужчі почуття,
то кров летить по стінах.
Тебе позбавивши життя,
він скаже, що не винен...
І знову келих "За любов!"
десь підійметься в світі,
де жертву кат собі знайшов
і присягнув любити...
20.01.19.
ID:
822991
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 27.01.2019 17:31:06
© дата внесення змiн: 27.01.2019 17:31:06
автор: Di Agonal
Вкажіть причину вашої скарги
|
