Ми Українці і дуже терплячі!
Мрії в терпінні шукають нам щастя.
В те, що його, вже давно там немає,
Хтось нам повірити в це заважає
Молимось, віримо й знову страждаєм,
Інколи гордість свою забуваєм.
Дайте, хоч, хтось нам чарівне те слово,
Не з язика, а що дійсно від Бога.
Що Україну всім серцем полюбить,
І не брехатиме жодний раз людям.
Що ми багатші, могутніші станем,
А наша ненька, ще крила розправить.
Я все частіше звертаюсь до Бога,
Щоб допоміг нам знайти патріота.
Того єдиного, справжнього, чистого,
З серцем Вкраїни і безкорисного.
Вибори скоро – а ми ще не зрячі,
Бо від брехні наші очі сльозяться.
Боже всевишній! Тебе я благаю!
Спусти з неба зіроньку, що нам зазяє!