Як кину погляд на freeway,
Життя не можу зрозуміти:
Навіщо швидкість, гуркіт цей?
Куди летять, нащо спішити?
Як та старенька, що давно
Питала тихо на пероні:
Я до онуків, а куди вони?
Нема вже й місця у вагоні...
Завжди, коли freeway перетинаю,
Кортить на хвильку зупинитись,
Побачить поле й річку обік гаю -
Де небо й тиша мрію опинитись...
Але прогрес все те зламав,
Гудить freeway і в ріднім краї,
Конвалій, солов'їв тепер нема,
Як далі буде - те ніхто не знає...
26/1/2019
