“Я тебе називатиму Цезарем -
так сказав Квінт Сальвідієн Руф, -
бо вважав тебе сином прийомним,
буде твердий нехай у нас дух.
В час невідомості і підступу
ми не знаєм своїх ворогів,
легіон лиш один у нас вибраний,
приєднатись який чи хотів?”
Відповів так Октавій стривожений,
бо гонець сумну звістку приніс:
Юлій Цезар у Римі убитий,
щойно стала відома ця вість.
“Йдем на Рим ми по владу утрачену,
а на Рим іти не поспішай,
бо не все у нас знано й побачено,
невідомості враз час настав.
Ми не знаєм як Цезаря страчено,
хто його вбив, та помста буде,
і обітницю виконать треба нам,
залишитись живим - над усе.
Знати слід тепер що і де твориться,
але тут залишатись не слід,
бо чутки долинатимуть з користю
і корисливість буде від них.”
“Повернутись до Риму слід швидко нам,
але будемо там ми самі,
лише четверо хлопців із слугами,
не впізнали щоб нас вороги.”
“Ви підете зі мною, щоб знали всі,
хто вернеться зі мною у Рим,
долю той зв’яже міцно і разом нам
буде доля, загибель, чи мир.
Разом ми на оцей шлях потрапили,
разом нам по дорозі іти,
а що буде – то доля покаже нам
друзі хто нам і хто вороги.”
Скоро ніч промине і над горами
знов засяє яскрава зоря,
мирна тиша світання закінчиться,
а дорога веде в майбуття.
Віршовано за нотатками Квінта Сальвідієна
Руфа. Аполлонія (березень 44 року до н.е.)
Вільямс Джон.
Август. Роман / пер.з англ. Я.Губарєв. – Харків:
Вид-во “Ранок”: “Фабула,” 2018.- 432с. – (Серія “Лауреати”).
