Злітай мій вірш, сполоханий війною,
Як птах поранений, знесилений, в крило,
Лети тривожною, над світом новиною,
І бийся груддю о людське єство.
Лети мій птах, над українським полем,
Тим, що тут потом , кров'ю просяк,
Слізми вдовиць і материнським болем,
Де бився відчайдушно наш вояк.
Лети і зви на поміч побратимів.
Рішучість дій позбавить нас ярма.
Бійцям звитяжним, героїчним і сміливим
Заграє, грізно, бойова сурма.
Не залишай нікого, геть, байдужим,
В оселю кожну птахом завітай,
І розкажи про підлу суть ворожу,
Які плюндрують рідний серцю край.
Лети мій вірш на Волі чи в полоні,
Живи в думках веселих і сумних,
Сідай в натруджені, турботливі долоні,
Армійців, офіцерів бойових.