За минулим липнем — медоносна бджілка,
В голубім світанні липа у росі.
На листках кульбаби озерця в пуделках,
А у тих пуделках — хмарки у красі.
Мріє сонна вишня про високе небо,
Начепила зірок, гілки, як дуга.
Пробудилась пташка, сипле ранній щебет,
Стрепенула роси, аж трава зляга.
В’ється по стежині низком повитиця,
У віночок стали білі квіточки.
Тільки хвощ зелений, як в зимі ялиця
Край городу пишно виставив гілки.
Розпустила коси кукурудза-пава,
В кожусі молочні зуби проросли.
Достигає сонях, горобцям забава
З’їсти кілька зерен справно узялись.
Вийшла у садочок дівчинка Даринка,
Обросила капці, мокрі ремінці...
Ну, чому ж зі мною у сльозах стежинка?
Аж здійняла в небо грайку горобців.
Розбудилась тиша, стрепенувся промінь,
Крізь густу хмаринку сонце на виду.
За далеким липнем — голубиний спомин
Загубився в стежці й сліду не знайду.
Приємно ще раз прочитати цей теплий, усміхнений вірш про Даринку! 
Я, як мама Даринки, щиро дякую Вам за таку потішну і світлу віршовану історію! 
