Хтось запалив на небі зірку,
І там шукав чарівну хвіртку.
Щоб увійти, куди захочеш,
Ти тільки мрію їй шепочеш …
Хтось вже ввімкнув на дереві концерт,
Розставив між дерев мольберт,
Приходь, чого ще ждеш, малюй,
А хочеш, подругу цілуй …
Хтось був таким надмір жорстоким,
Що плату встановив високу
За те, щоб це усе вдавалось,
Але йому, мабуть, не склалось …
Бо це все в жінку заховалось,
І не буває, щоб не здалась
На щирість, доброту, тепло,
Всі мури стали наче скло …
Воно поранити вас може,
Але уважність переможе.
До руху, дотику, до слова.
Така вона весняна мова …
а потім мучиться безмірно,
бранців багато, я одна,
але то зовсім не зі зла,
старалась, справді, не змогла,
щоб зразу, все одразу вірно,
бо долі вкрила сіра мла ...
Нехай не зразу і не все,лишень
дякую
дякую
дякую
