Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ігор Герасименко: Ода ландышу - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ігор Герасименко відповів на коментар Катерина Собова, 10.05.2019 - 17:55
Дякую! І вам гарного настрою!
Шевчук Ігор Степанович, 09.05.2019 - 13:35
Псалом 38. Не треба без Бога!* * * «Якщо сучасники за правду не б’ють, то й для нащадків ніщо ти.» І Ш. Будь живою, Україно! Будьте ви живими, Україно, Палестино, леви місять вас із осокою. Будьте й всі самі собою. І сусіди напівмертві, що готові тому всіх пожерти. Нині час абортувань світу всього, аж тому всі – жертви, коло. Коло смерті. Як же Бог, Він, до дзеркал загляне, дзеркал правди, Він, Бог-Правда? Біля дзеркал – стане. Древо вічніїх розливів, шумів вічних ще й щасливих – хто Йому тим стане? Древо вічне – край зелений, – от Він гляне в мене!! Львів від Києва не дасть Він відірвати. Мати! Божа Мати!! Сам Шептицький так Тебе списав як Палама! той Тебе і світ вписав тим – він серцем кровоточив: так Твої ввібрали очі... Як це так? А це є так!! Вищий в нижчих задивитись схоче – світ впаде на серце йому і на очі!! А як – Бог!! і де серце... і де очі?... той упрів ще інший – іздурів п’яниця як світ і світ як п’яниця – хихочуть!! І що? вам є що сказати?? Це хіба що – розтерзати! Це матерія в кусках. Як то зараз. Всякий орган – те, саме! І підвищується. Так, бо – опускається усе страховисько!! Німе!!! Й німотствующе – і – німе!!! Без Бога. Та зглянься, Боже, ось і є: саме! Спочатку верби поопускають коси в ріки... Помолодійте ви, хто між природою й – Христом, навіки!! І підіймайте дням важкі повіки... Самоосліплені... галерники... ще й із віконцями гиєн, смертники із АйТі – вполоненці, раби, серце закрите, і куди Господу воззріти? і отверзаються лиця гаїв а розспівається душам Шахерезад – широко – на кого гляне з краси око... аж спахне в нім ще й пахне Боже Око... Люблячий погляд – й настікає гілка соком. Христового ума – Світло Божественне глибоке і високе!!! і проникає – все... І як всі поживають? А |
|
|