білі фантоми мовчазно спадали тобі на вії
з-під яких ти вбивала мене зневагою синіх очей
раз на тиждень я анонімно слав тобі квіти
раз на місяць приходив сам, торкався твоїх плечей.
ти все знала, чула від когось, сміялась мені в лице
зривала пелю́стки з квітів, питала «а може, кави?»
погляд синіх очей, глибокий і гострий, немов ланцет
різав горло волі, безболісно і ласкаво.
я ішов за тобою так, як злочинець іде за своїм катом
розуміючи, що у кінці путі - неминуча кара
кажуть, що помилки́ виправляють віршо́м
ти всі мої вірші безсоромно вкрала.
я усе віддав би, щоб бути як білий фантом
зірками вкривав твої вії, не давав би місця журбі
кажуть, що помилки виправляють віршом
мої були за́вжди присвячені тільки тобі.
