|
Козак-кобзар розкаже казку
Всім козачатам-діточкам
Довкола нього, ваша ласка,
Цікаво слухати й батькам:
Над Бугом, в плавнях вітер свище -
Не заспокоїться ніяк,
А по дорозі якесь дрище
Збирає у казан кізяк:
Ідуть корови, кози, свині,
Собаки, коні, ховрашки -
Не гидував він й тим донині
Чим з неба серуть всі пташки.
Що назбира - в казан покладе,
Додасть води, пасльону, глини,
Розкалапуцяє у чані
І форми заливає дивні
Виходить на людей щось схоже:
Чудні опудала, цікаві,
Він далі їм малює рожі,
Фарбує щічки — щоб яскраві…
На сонці сушить, біля печі,
Кінцівки кріпить, одягає,
Та цінник вішає на плечі
І на вітрину виставляє:
Щонайдорожчі — президенти,
Міністри, судді, депутати,
Дешевші трішечки клієнти
В яких є вила чи лопати.
Яких завгодно прокурорів:
По діамантам, бурштину...
Купа Голів, Прем'єрів, Мерів -
Аби бажання — бери! Ну!
Окреме місце мали члени
Оборонпрому й ЦВК
Тому лежав часник свячений
І три осикових кілка.
Господар добре знає справу
І покупців тих, без облич -
Тож не ловив даремно гаву,
А торгував неначе сич.
Такі діла наші й до нині -
Оті опудала стрижуть,
І горе людям в Україні,
Допоки те не приберуть.
Як їх пізнати? - скажи діду
Всі козачата піднялись:
Як упізнати отих з виду,
Що до корита прип'ялись?
В бісівську ніч і на Купала
Вони збираються разом
Ну й коли вибори пристали
У ради лізти їм сезон.
А що коли ми їх дрючком?
Що з того дійства їх дістане?
Чи може витягти гачком?
- Та ні - вони недоторкані!
Закриті списки, писки теж,
Партійні чи мажоритарні -
Як з всього того розбереш?
- Усіх би разом в буцегарні!
В купальську ніч усе те кодло
Збирається на шабаш свій
Скидають те все одоробло
А заправляє ними Вій.
Кнуряче рило, гидкі очі,
Бридке, що дике порося,
Ги-дота ласує чим хоче
Гуляє там жадва та вся.
Раніш, в часи козацтва, Січі
Їх гріли києм, батогом,
А зараз дивляться у вічі
І тхне від них отим гівном.
По їх обіцянкам і справам
Побачите те без проблем,
Та не ведіться на забави
Мечем їх треба і вогнем!
Мечем, щоб руки більш не крали,
Вогнем - щоб іншим було зась,
Щоб все віддали і тікали,
Щоб та жадва не розвелась.
Послухавши напутнє слово
Малеча раду почала:
Як знищити тих безголових,
Щоб правда людська верх взяла…
В купальську ніч, як дід й казав,
Всі упирі повиповзали,
Тіла несправжні полишали,
Самі застрибнули в казан
І там злегалися всі разом,
Неначе в пеклі купа змій,
І ті, що торгували газом,
На надрах бізнес мали свій…
Охороняв усе те Вій.
Зелена і слизька потвора
На купі з сіном розляглась
Смішна і безобидна вчора -
Тепер таке цабе, що зась.
Тепер вона гендлює статки
З усього, що оті гребли,
А ми про те й не мали гадки
Податки їм самі несли.
Побачили те козачата,
Своїм батькам розповіли -
Серп взяла мати, косу — тато
Разом до річки всі пішли.
Важка й кривава була справа
Коса і серп, як меч карав,
Але то ще була забава,
Бо Вій ту нечисть воскрешав.
Батьки втомились.
Де взять сили?
Тут козачата у нагоді:
Тіла бездушні запалили,
А самі поряд знайшли вили
І Вія клятого — по морді!
То, далі, браття, пішло діло:
Як в сраці вила — то не жарт
Як сарана звідтіль летіла,
Закінчився тих геїв фарт!
Як треті півні заспівали -
Луна над Бугом і Дніпром
З усіх щілин жадва тікала
До москалів усі гуртом.
Ось сонце піднялось на ганок,
Над Україною, як руки,
Пречистий, радісний світанок
Діди, батьки, дітва й онуки
Земля сама їх привітала -
Звільнилась врешті від корости,
Дерева вітами гойдали,
Поля і трави — слали постіль.
За стіл до кожної родини
Зібрались сестри і брати
І заспівала Україна,
І розцвіла на всі світи!
3.06.2019
ID:
837470
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 03.06.2019 16:04:53
© дата внесення змiн: 17.03.2020 14:45:07
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)
Вкажіть причину вашої скарги
|
