ЗНОВ ПОВЕЧІР’Я
Знов повечір’я тішить тишина:
Берези запахом і криком в ніч сови,
І шторою, що вигляда з вікна,
І мирним сяйвом місяця згори.
Забрязкає собака цепом одиноко
І гуси загелгочуть у хліві,
І знов, протяжний крик сови у спокій -
Господарює тишина в дворі.
А, знаєте?- У ночі - жовті очі!
І ніжні поцілунки на вустах.
Ласкаві руки до обійм охочі,
Чимало сподівань в тихих словах.
А ранок пахне свіжістю й росою,
Що кольором веселки заблищить.
День розвидняє небокрай собою:
Містечко, вгорнуте в сади, ще міцно спить.
22.05.2019р.
