Інколи так хочеться, щоб нас почули,
Інколи ‒ не вихоплювати слова,
Аби переживання наші відчули.
Якою є наша справжня промова?
Інколи так хочеться і те, і це побачити,
Інколи не хочеться нічого,
Хочеться твої всі вчинки тонко передбачити.
І які все ж наслідки від того?
Інколи так хочеться смакувати всі ці пахощі,
Які дарують нам миттєвість та природа,
Створювати, зберігати всі ці прекрасні радощі,
Знайти, де ж це причаїлась винагорода.
Інколи так хочеться і те, і це почути
У миті шаленій своїй,
Емоції трепетні та чуттєві відчути
У силі швидкісній твоїй.
Інколи так хочеться нам радіти та сміятись,
Інколи ‒ сумувати незримо.
Інколи так хочеться нам на краще сподіватись,
Інколи ‒ забутись невловимо.
10.04.2017