Звичайно, я цілком приєднуюся до ВАЖЛИВОГО посту одного з редакторів літ-журналу, якого я знаю і журнал якого мені добре відомий. Адже друкувався там і я.
Ось що пише між іншим редактор у фейсбуці:
"...Сприяти розвиткові журналу, який публікує авторів прзи, поезії та есеїстики сьогодення незалежно від їх приналежності до письменницьких спілок та інших творчих організацій - головне завдання редакції... Та чи не головне це і завдання самих авторів? Всякий, хто відкладає цю роботу ( написання відгуку про той чи інший випуск, про той чи інший свіжо опублікований твір) на другий чи ще подальший план, той стає на хибний шлях і неумисно завдає серйозної шкоди виданню... Так вже загинула ціла "армада" літературної періодики України... Часописи, що надають простір високомайстерним публікаціям художніх текстів та інших образотворчих робіт - вимиратимуть... Від нестачі зворотнього зв*язку - головного кровооббігу, що забезпечує життєздатність журналу... Тож, хто ще не зовсім зледачів, долучайтеся до обговоення! Журнал #Склянка_Часу_Zeitglas чекає на Ваші дописи. І ніяка кількість матеріалів не стомить нас..."
І ще хочу додати, звертаючись до авторів ресурсу КП, організовуйтеся не тільки у спільноту віртуального ЗМІ, але й у товариство, що бажає публікації у паперових виданнях, вищого рангу. Без цього не можна піднестися до свідомої, важкої, напруженої творчої роботи по самовдосконаленню. А сама писанина і щоденна легко-доступна її публікаційність на і-ресурсах засуджена на безсилля...
