Люблю рідний Моршин. Тут я в падолист народилась.
Між вулиць і двориків в холод і спеку крутилась.
Тут чула напуття матусині ввечері, зрання.
Тут дружба коріння пустила і перше кохання.
Люблю рідний Моршин. Тут тиша така колоритна.
Тут білки у парку, театр під верхів'ям блакитним,
В бюветі із брилем – вода з лікувальним ефектом.
Грибочки та ягоди в лісі – окремим об’єктом.
Люблю рідний Моршин. Тут річка тече – Бережниця.
На руку голубка сідає, співає синиця,
Озера гойдають блакить, на них крячки пернаті.
Дівчата, як писанки красні, лелеки крилаті.
Люблю рідний Моршин. Веселощам брат він і музі.
Тут дощ в парі з вітром вальсує на вулиці, в лузі.
Дивують людей своїм співом музики захожі.
На клумбах цвітуть чорнобривці, петунії, рожі.
Люблю рідний Моршин. Курорт це всесвітньо відомий.
Приймає своїх візитерів з теплом, без утоми.
Це місто сама Богородиця благословила.
Де слід свій лишила, вода там джерельна забила.
Люблю рідний Моршин. Бажаю йому процвітанку,
З несхитною вірою сонце стрічати щоранку
І жити так довго, допоки є люд на планеті!
І дихати вільно! І крила тримати на злеті!
У 1981р. мене катав на жигулях по окрузі Трускавця (3 рази підряд до Трускавця їздив цілющу водичку пити, слава Богу допомогла), карпат, директор школи зі Станіслава і джерело Моршинське тоді ще вільне на верхнім березі річки демонстрував на смак... Дуже гарні місця - згоден, Любо.
