Природа торкається своїм порухом ніжно,
Зворушує щось у серцях,
Туманом помірно чи хмарами білосніжно,
Розкришує щось в камінцях.
Так, імпульс її неймовірний
Лишає відбиток в повітрі,
Своїм пориванням вірний,
Лунає в потужному вітрі.
Вона оживлює увесь цей світ,
Летить нерозривно у даль,
Займає, заповнює кожен цвіт
І пише миттєву скрижаль.
Вона мандрує широкими стежками,
Вабить в ошатне забуття душу.
Її вплив легкий не слабшає з роками
Як на океани, так на сушу.
Вона розвиває мить коштовну,
Не зважаючи ні на що,
І живе без упину, на повну,
Не питаючи ні про що.
25.04.2017
