Інколи так важливо почути слова:
«Не бійся! Не плач! Я в тебе вірю!»,
Від яких у серці мов вогонь заграва –
І ти кажеш собі: «Я це вмію».
Коли тобі холодно й самотньо у миті –
Віра й надія можуть зігріти
І спогади ніжні та лагідні, не змиті,
Мерехтітимуть, ніби магніти,
Вібруватимуть, неначе звук,
В далекому краї чи в центрі,
Гратимуть, неначе серця стук,
Пройдуть крізь непролазні нетрі.
«Я вірю в тебе», – хтось каже тобі, рідна чи геть незнайома людина, –
І від слів цих неначе виростають крила,
І хочеться своє щось побачити й почути, яка тут, там картина,
І з’являється палка, незнана, незвичайна сила.
«Я в тебе вірю!», –
І все ‒ більше точно нічого не треба.
Я плету мрію
І можу здійнятися вище меж неба.
02.04.2017
