Це життя – як реальність, не викреслиш зайвої коми,
Хоча іноді сном видаються моменти окремі
За великим рахунком ми всі в цьому світі знайомі,
Всі чужі і нерідні, лиш просто в одній системі.
Перев’язані дротом чи ниткою – без різниці
Найміцніше з усього навічно – лише пуповина.
Виколихуєм в серці радощі і таємниці,
Світ же прагне гармонії. В ім’я Отця і Сина…
На вустах – присмак пива і сіль морська опівнічна,
В ній настояний місяць і зір мільярди – у воду.
Хтось напише комусь: «Ніщо у світі не вічне»…
Просто рамки бентежать, а люди люблять свободу.
Це життя – як реальність, а може лиш інший вимір,
Де у кожного вибір, і слово, і куля в кишені.
Тільки нащо серця постійно тримати у гримі? –
Щоб життям видавались лиш тільки моменти окремі?...
