Зелений лист в могутній кроні,
шумить і в'ється з вітром в полі,
тягуча спрага літня ще минає,
зорі ясні серед діброви сяйвом палають.
Окраса неба, скарб природи,
отой листок на кроні, дзвенить,
і скарб життя, скарб любові,
вічністю у серці все творить.
Минає день у сяйві все навколо,
і ночі ясної від далеких зір,
все створено із крапельок Любові,
що ми несемо в собі, навік.
І краю у Всесвіту немає,
усюди простір і буяє,
де небо й зорі, там прекрасно,
і на Землі чарівно, як і там...
Та незважаючи на ранок та на вечір,
завжди кипить кров у серцях,
від подиху, бажання та турботи,
що вдихнув у нас Творець Буття...