Ось знову осінь за вікном,
А літо в спогадах згубилось,
І наче десь там залишилось,
Таке важливе, тепле щось,
Як радість, втіха, запах моря,
Дитячий сміх й пустий каприз,
По світу нагулявшись вволю,
Там ніжно гладить хвилі бриз,
Там чайок крики над водою,
Небес непізнанна блакить
Та шум вечірнього прибою,
Коли, втомившись, ледь горить
Над обрієм, в заграві, сонце
І день чатує тиху ніч,
Там перший промінь у віконці,
Що розбудити не зумів,
Й усе... все те, що не згадавши,
Знайду, у спогадах своїх...
