Якби не ти
Невже б ці букви існували?
Я ними так незграбно відтворюю твій образ....
Жар-птиця платинове пір'я сіє, моє ж тлумачення тебе
Не варте ні одної вії з твоїх очей,
що випадково впала на плече
(чиє? моє?)
Ти з казки.
Я цю історію почув одного разу біля ватри
Мені запам’яталися прикмети дві твої:
Червоний колір і безмежна ласка
З тих пір мене не полишає сум...
Бо я не знаю
Чи дійсно ходиш ти по цій землі ногами
Як ми усі?
Чи в тебе є плавник, чи, може, крила?
Чи ти насправді є? Чи ти можлива?
Чи може ти лишень – мелодія?
Альтернатива, чи може тепла літня злива ти?
Знай!
Допоки сингулярність з лиця землі нас не зітре
Допоки звір в душі моїй ричить і ще живе
Допоки хаос-космос не вступив у свою владу
До тих пір, мріє моя, я шукатиму тебе
Знай!
Допоки сингулярність з лиця землі нас не зітре
Допоки звір в душі моїй ричить і ще живе
Допоки хаос-космос не вступив у свою владу
До тих пір, мріє моя, я шукатиму тебе
Ті рядки взагалі шикарні Як тонко Ви і образно написали
Для мене - незвичайна побудова вірша. Я не сильна в теорії, хоч сама пишу з дитинства. Але те, що я у Вас прочитала - мені сподобалося. Якщо Ви звернули увагу - то додала Вашу "Мрію" у обране
Гарно. В рядках "Ти казка..." я би далі сказала : "Яку я чув одного разу біля ватри". Але то, як то кажуть, мої п'ять копійок, просто версія.
Ніжний вірш
Ще один доказ того, що тільки одна любов,і тільки вона, є основою, джерелом, рушійною силою... і тих синонімів можна допасовувати на різний лад, основою всього конструктивного, прогресивного, творчого, життєвонеобхідного, красивого, вічного... (ну і тут знову тих слів, як зір у небі...) Гарно!