Темрява оповила наші серця,
І у смиренні ми чекаємо кінця.
У світі введені нові стандарти,
І все навколо по законам Спарти.
Ти добрий і наївний? Ти слабак!
Для нинішнього віку ти - простак.
Світ любить злих,
Світ возвеличує жорстоких,
Проте ненавидить світ - "кротких".
А честь, порядність! Всі забули?!
Інакше, чому ж тоді в людей, як у акули
Гострі видніються зуби?
Й повсюди лиш клуби і клуби
Чорних слів та думок,
Суспільство назад зробило крок...
Правда життя, проста - ми не навчились
жити,
Ми не навчились і любити...
Чому ж навчились?... Бити..
А ще навчились злити.
Людей, ми за людей не маємо,
Проте гуманістами себе вважаємо.
Чи довго ще так буде? Я не знаю,
У найсміливіших думках не уявляю.
Я знаю лиш одне, єдине
- суспільство наше - зараз, гине...
