Після перегляду фільму за мотивами драми Івана Франка "Украдене щастя"
Напевне, сюжет цей од віку:
Кохають удвох одну жінку.
Один став її чоловіком,
А другий - це серця частинка.
-Як жити ми будемо, Анно?
-Не знаю, Миколо, не знаю.
-Покинь чоловіка, кохана!
-Покинуть? Не можу, Михайле.
Повага, обов'язок, вірність-
Відкинуті: якось та буде.
Панує не розум, а пристрасть.
А що ж чоловік позабутий?
Ще гірше ніж був одиноким!
Сміються поза очі люди.
І голуб буває жорстоким,
Коли його зранено в груди.
Та все-таки пізно чи рано
Лунають акорди останні:
Сплеск відчаю, рана кривава,
Зойк Анни: «Михайле! Михайле..."
