Я не хочу засинати, коли ти десь там далеко
І не живеш в моїй безкінечній уяві.
Ти жодного разу навіть не наснився мені.
І завжди...
Все чорне: твої жарти, музика і одяг.
І сьогодні...
Все чорне: мої думки, руки і туфлі.
Я так намагалась, щоб просто все втратити,
Але ти сказав, що це немає значення.*
Ти такий правильний, і тепер я відчуваю себе клаптиком пазлу.
І завжди...
Все прозоре: мої сльози, душа, будь-яка моя закоханість.
І сьогодні...
Все прозоре: твій погляд, голос, ці почуття.
Твої слова такі гострі, що я відчуваю себе шматком м'яса.
Все так неправильно, що, здається, я виходжу за рамки можливого.
Я п'ю каву, хоч це може нашкодити здоров'ю, посеред ночі.
Але, якщо тебе це не турбує, (знаю, що так і є)
То я теж почну розбивати усі вікна.*
І сьогодні світ у твоїх кольорах,
Сьогодні світ такий, як ти.
* відсилка до пісні «In the end» – Linkin Park.
* використано в контексті Теорії розбитих вікон.