1.В зеленому тихому гаї,
Де квіти ростуть весняні,
там сонце до мене всміхалось,
І пташка співала мені.
Там бачила я білу квітку,
в якої бриніла сльоза.
А, може, це була не квітка,
а, може, це фея була!
Приспів:
Ніжна чиста, як сльоза,
що сіяє біля скроні.
Хто ти квіточко така?
Чом тремтиш в моїй долоні?
2. Скажи-но мені, біла квітко,
Чому в тебе срібна сльоза?
Скажи-но мені, біла квітко,
Як звешся й чому ти така?
Сльоза в мене срібна від того,
що сонцем налита вона.
А звуся, щоб ти пам'ятала,
А звуся Конвалія я.
автор Наталія Кухта-Жмовка 1995 р.
