«Серце знає більше», - люди так казали.
Я їм щиро вірила, а вони збрехали.
«Серце знає краще, на розум не надійся».
В тебе закохалася. Як хочеш – посмійся!
В мене мало досвіду, я ж іще дитина.
Нема нічого вічного, і ти мене покинув.
Тебе бажало серце, а розум був проти:
«Не будеш ти щасливою з юнаком навпроти».
Я хотіла щастя, ти хотів одного…
Так і не почавшись, завершилась дорога.
Так і не наплакавшись, засохли мої очі.
Ти тепер на волі. Роби, що захочеш!
Тобою керували інстинкти та рефлекси.
Ні сльози не варті стосунки без прогресу,
Ні сльози, ні посмішки, ні сміху, ні смутку.
На згадку про мене прийми незабудку.
І вона не вічна, завчасно зів’яла.
Та я не забуду, кого покохала…
Варто тільки ніколи не втрачати віри 
