--Де зараз, мила, ти, як поживаєш,
Десь потихеньку мене забуваєш?
Може знайшлась така стежка в житті
Що й не сказати про неї в листі?
Мабуть, зустрівся якийсь грамотій
Також охочий до твоїх листів,
Почерк твій вивчив вже, вільно читає
І сторінки у жадобі гортає? ..
Ревність павуча полізла на стелю
І перетворююсь я на Отелло ...
Щоб зберегти якось рештки тепла,
Образ твій видув з вогненного скла.
Схожа й несхожа -- богиня з вогню. . .
Десь ,як склодув, я не вгледів брехню.
І не родина вона й не дружина --
Сяє й мовчить кришталева богиня.
Німо чекає прозорокрихка
Що з нею зробить всевладна рука.
Як поступити не знаю...крамола --
Диво таке зіштовхнути зі столу.
Ой, закохаюся, мабуть, ще в неї
І оживе, як колись Галатея...
...............................................
В косах твоїх утопаю вві сні...
Очі відкрию -- один у пітьмі...
2-й варіант
Де зараз, мила, ти,
як поживаєш?
Як пережити розлуку не знаєш?
Чи на таку вийшла стежку в житті,
Що й не сказати про неї в листі?
Трапився десь на стежині отій
Любий-нелюбий тобі грамотій? ..
Почерк засвоїв твій, вільно читає
І сторінки у жадобі гортає. . .
Ревнощі , мов павутинням, обплЕли, . .
Тож, ніби я вже не я, а Отелло .
Щоб не зітліли жаринки тепла
Образ твій видув з вогненного скла!
Схожа й несхожа на радість мою --
Надто увірував в геній вогню.
Не щебетушка -- холодна льодина --
Сяє й мовчить кришталева богиня .
Німо чекає прозорокрихка
Що з неї зробить всевладна рука .
В розпачі серце -- не винесе болю --
Ніжну красу розтрощити спрокволу.
Ой, закохаюся, мабуть, ще в неї
І оживе, як колись Галатея!
::::::::::::::::::::::::::::::::::::::
В косах твоїх утопаю вві сні,
Очі відкрию --один у пітьмі.
Люба, Любушка, Любовь,
От любви бунтует кровь.
Вишь какую риму "свежую" узрел?
Зато точно выражает
состоянье душ и тел...
Вибачай за незграбний експромт.
Дуже, дуже дякую.