Церков стає більше, а жити все гірше.
Не віра тут винна, а спрага тваринна.
Бо молимось ми так давно Капіталу,
Що бога цього не зместИ з п’єдесталу.
Трясуться фундаменти вже під хрестами.
Як долу впадуть, що то буде із нами?
Заручники стресу у сінях прогресу,
Останню в житті пережити б нам месу.
Лунають у далечі грізно фанфари,
Антихрист іде об’єднати отари.
Він велич поверне свою Вавилону,
Зодягне на голову чорну корону.
І воском стечуть піраміди Єгипту,
Відкривши Анубіса сховану крипту.
Усе пропаде, а натомість повстане -
Нове, що наступною правдою стане…
