Недостатньо собою лиш бути...
Ти повинна завжди посміхатись,
Бо важливо: "А що скажуть люди?"
Ідеальмими ж треба здаватись!
Недостатньо лиш щиро радіти,
Тої щирості просто не треба!
Лиш для тих, хто уміє вдавати
Дістають потім зірку із неба!..
Недостатньо простої турботи...
Є такі, хто це робить не щиро,
Але вміло замилюють очі,
Що побачити це неможливо!..
Недостатньо лиш доброю бути...
Доброти вже ніхто не цінує,
Бо насправді забули вже люди,
Що ця риса найбільше варту́є!
Недостатньо лиш щиро любити,
Треба вміти цікавою стати,
Заховати своє справжнє я,
Загорнувши в ванільні цитати...
Та я вірю, відкриються очі,
Зможуть ті, кому треба прозріти:
Аби стати щасливими справді,
Треба спершу себе полюбити...
Та і маски розвіяться швидко,
Бо не можна їх вічно носити...
Але в час, що ви зайняті ними,
Можна щастя своє пропустити...
