Оце вже доля накрутила
Мотуззям тіло все скрутили,
Вже третя втеча надаремно,
Часи такі в краю буремні …
Знайомий писар, зараз гетьман,
Забрав до себе за таланти,
Тепер вже не життя, поема, -
Не раз згадають дисертанти …
За вправність канцлером назвали,
Служив Вкраїні як умів,
Посли Європою літали,
Мову обману розумів …
А потім був чудовий гетьман,
Тримався поки було сил,
Сталеве ні п’янким пожертвам,
Вкраїна була між світил …
Розбите військо Трубецького,
Московія закрила рот,
Розбито ворога чужого,
Та вдома свій переворот …
Юрко підписує дурницю,
А гетьман в братчики подавсь,
І знову мріє, щоб в столицю,
В Вкраїну ворог не впихавсь …
Вже й Богуна минула страта,
Вже й чорні ради наче дощ,
Вкраїну кинуто за грати,
Не час для спогадів і прощ …
Без суду й слідства розстріляли
Ті з ким вважав за краще йти,
Поляки землю тут топтали,
Хоч іноді були брати …
І де ж та канцлера могила,
Не знає жоден дотепер,
Була у чоловіка сила
І гідністю покрито герб …
дякую
