притча
В одній державі цар, її правитель,
Залізною рукою управляв,
І поміж іншим все шукав учителя,
Щоб той на небо доступ указав.
Вже дуже цар хотів, щоб після смерті,
Бо удостоївся, вважав він, вже тепер,
Потрапити на небо, і уперто
Свій шлях шукав туди, покіль не вмер.
Багато вчителів прийшло навчити,
Та цар в усіх дебати вигравав,
За те повелівав їх справжньо бити,
А іноді у темну опускав.
Чутки усякі вже пішли про нього,
Боялись люди втрапити у гріх,
Коли сам цар так хоче аж до Бога,
І знає все найкраще від усіх.
Аж ось, нарешті, знов прийшла людина
Царю на небеса вказати шлях,
Яка на те була її причина –
Відомо їй і там, на небесах.
У той же день його впустили в залу,
І посадили поперед царя.
Той на царя уваги не звертає –
Питає про діла в секретаря,
Міністрам зичить всім не знати втоми,
Придворним, слугам, навіть пушкарям,
А до царя і слова не промовить,
І навіть не погляне на царя!
Та за таке нечуване нахабство
Цар люттю вибухнув! І повелів
Побити так, щоб відало все царство!
Як він карає псевдовчителів!
Нарешті чоловік, підвівши очі
Царю в лице, розбірливо сказав:
«Мене поб’ють, якщо цього ти хочеш,
За те, що я тебе не привітав,
За те, що я з пажами спілкувався,
В твоїй присутності уваги не звертав
На тебе на самого! От попався!
Тепер мій час спокути вже настав!
Терпіти буду цю лиху годину
За те, що дурнем був перед тобов,
Моїм царем! А може я не згину?
І якось заслужу твою любов?
Чи не такі слова ти скажеш скоро
Царю царів, Володарю світів,
В надії впасти під Його покору
На істинному Божому суді?
А зараз ти до Бога без звертання!
Твоя увага ось – на ближніх слуг!
Подумай лиш, яке те покарання,
Що жде тебе в кінці земних потуг!»
І диво сталось там, а може чудо –
Сповзла з очей царевих пелена!
Відтоді в царстві тім щасливі люди,
Бо їхній цар царює там сповна!
***
ID:
880363
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 21.06.2020 12:10:21
© дата внесення змiн: 20.08.2024 10:12:08
автор: Щєпкін Сергій
Вкажіть причину вашої скарги
|
