Колись було яскраве і барвисте,
У косах кольорові косинці…
Сміялося під шурхіт падолисту,
Тримаючи синицю у руці.
Впивалось молоком – текло щоками,
Сміялося відлуннями грози,
І засинало під читання мами,
І гарбузи складало на вози.
Ішло до школи з айстрами в долонях,
Плело вінки з сусідськими дітьми,
Вдивлялося у образ на іконах,
Читаючи найперші молитви,
Співало пісню з вітром в чистім полі,
Греблося в сіні з татом - в копицях
Дивилось приголомшено на зорі,
Трусило сміх з дитячого лиця.
Дитяче щастя – чисте і безвинне
Згубилося на роздоріжжі літ.
Моє простеньке і моє дитинне –
Казково-мрійний мій вчорашній світ.
Згубилося… І де б я не шукала,
Нема… Протерлися підкови в воронька…
Дивлюсь – со стежці щастя чеберяло!
А поряд з ним ішла моя донька!
